Не стоптала орда кіньми Козацькії діти, То ми нашу Україну Не вмієм глядіти.
Вже забули,де прадідів Закопані кості, На поклін,до ляшків-панків Їздимо у гості.
Ти на кого стала схожа, Ненько Україно? Де не глянеш-розстелились Бур”яни й руїна.
Де ви наші чорноброві, Де наші хороші? -В турка,німця своїм тілом Заробляють гроші.
Козаченьки молоденькі На що тратять силу? - У москаля і у ляха Надривають жили !
Поспивались,спадлючились. Ніде правди діти, Бо забули Батьківщину, І чиї ми діти.
Обкурились,обкололись, Туди нам дорога. Зсучилися,збомжувались І забули Бога.
(Було колись в Україні-ревіли гармати. Було колись,запорожці,вмііли панувати!) \Т.Г.Шевченко\ Нас давно вже загнуздали Швидкі і незримі Жид з москалем..Олігархи Свої із чужими.
Заридала Україна : Де ти ходиш пане? Мене тяжко згвалтували. Де ти був Богдане?
Дім мій страшно зруйнували, І стіни, і стелю. Поспішай ! Бо я вмираю. Де ти ходиш, Хмелю ?
З одежини віддирають Останнюю латку, Кров випили,душу з”їли. Де ти є наш батьку?
Ой Богдане,Богданочку! Хай би не родила, Задушила б запаскою, В копанці втопила.
В Переяславі ,Богдане, Як ставив печатку, Запродав ти Україну З самого початку.
Якщо хочеш усе взнати, Нашорошуй вуха. Розповім тобі всю правду, Ось лишень послухай.
Не минуло і трьох років, Від твоєї смерти, Як полізла в Україну Москальня обдерта.
Щоб їм клятим окупантам Не топтати рясту! Почали в містах і селах Грабувати й красти.
Далі більше – знахабніли, Й щоб було до пари, Помагати стали в цьому, Свої яничари.
Помирився лях з москалем.. Перестали жертись. Україну між собою Пополам роздерли.
Не помогли Україні Ні шведи,ні хани. Усе більше загризались, Наче пси,гетьмани.
Де ви є Сірко,Мазепа? Славний Дорошенко. Вмер в Сибіру Многогрішний І Золотаренко.
Не повернетесь ви,любі. Вороги від злості , По байраках і яругах Рокидали кості.
Ось така,вона,нещасна, Бідна Україна. Після братовбивчих воєн Настала руїна
Москалі до Петербурга Козаків ганяли, Щоби босі і голодні Канали копали.
Цар Петро гнав до Кавказу, В Астрахань без ліку, Поверталися додому Безногі каліки.
Не помогли гайдамаки, Ані Розумовський, Нам повилізали боком "Милості” московські.
Катерина,руда сука, Січ поруйнувала. Давні землі запорожські Холуям роздала.
То вам пани-запорожці, Та за вірну службу, Щоби знали й пам”ятали З ким водити дружбу.
Калнишевського старого, На Соловки прямо… Знущалися, мордували Та й згноїли в ямі.
Засилали запорожців, У Сибір без ліку, На чужину, серед снігу, Доживати віку.
Вмер військовий писар Глоба, Суддя Головатий. Заселили Запорожжя Серби і хорвати.
Запорожці-сіромахи, Ті,що уціліли , Розбрелися між світами, Де хто міг осіли.
Пішли одні до Цісаря, До грузин добрались. В Чечні другі прижилися, На Кубань дістались.
Ну,а інші,Боже милий! Султану вклонились. Щоб подалі від москаля, На Мальту прибились.
Непокірних,нескоренних На каторзі вбили. З волелюбного козацтва Кріпаків зробили !
Всі традиції народні, Шарпали й ламали, Схід і південь України Зрусифікували.
Посипались,як з решета Біди і нещастя, Наш народ за триста років Покуштував "щастя”.
У сімнадцятому році Волю задушили, Берзін з Муравйовим Київ Кровію залили.
Жиди владу захопили, І всеньку країну. Серп і молот,біда й голод Прийшли в Україну.
Знаймо,люди й пам”ятаймо, Московські уроки, Більшовицькі побрехеньки Вилізли нам боком!
Комуністам наша воля, Як більмо на оці . Вони голод нам зробили В 21-м році.
В ЗЗ-му,в колгоспи, Заганяти стали. Сім мільйонів українців В могилу поклали.
Щоби людям в 46-м, Не снилась свобода, Лютий голод нам наслав "Старший брат” зі Сходу.
Москалі в нас,помаленьку, Навіть назву вкрали, Мову "суржиком”зробили, Душі поламали.
Покірливість та холуйство Не пішли на благо: Ті,що в голод уціліли - Вимерли в ГУЛАГах.
Як нас Москва в З9-м Визволяти стала, "Старший”брат звільнив одразу Від хліба і сала.
На Заході з хлібом стріли Першого”Совєта”. Потім другого”Совєта” – Вже із кулемета.
За імперські інтереси, Де хахол не лазив ! У Кореї і В”єтнамі, В Будапешті й Празі.
В Африці і в Антарктиді, На Кубі й в Ірані, У amigos в Іспанії І в Афганістані.
Якби не було Шевченка, Степана Бандери, Як народ ми існували б Тільки на папері.
Якби не було Мазепи, Симона Петлюри, То москаль нас залишив би Без скальпа і шкури.
Себе далі б,проклинали, Й самогоном пахли. По два двадцять,ковбасою. Та Чорнобиль гахнув !
З того всього й почалася Брех – перебудова. Громом нам на тім”я впала Вільна ера. Нова.
Лемент,гвалт і плач почувши, Дурням на догоду, Бог на блюдці нам послав Волю і свободу.
Нею ми не скористались. Бо клепки не мали. Приміряли шаровари, Та”Слава!”кричали.
Зате вивчили ми, хто В Радах засідає: Жид на жидові сидить, І жидом поганяє!
Там збирають депутатів, Щоби погадати, Чи дозволено їм буде Чобіт полизати.
Лизатимем пане, Аж блищати стане! Ми такі хороші, Зробим все за гроші!
Скажуть – ляжем під Росію, В Європу не хочем! Хай парха червонопера Дрючить нас,як хоче.
…Ми не встали, не повстали, Кайданів не збили. І вражою,злою кров”ю Волю не скропили.
Залишилось в Україні Бидло та свинота, Що боїться проти паньства Розтулити рота.
Залишились в Україні Слуги й яничари, Що бояться панів,як Небесної кари.
Хоча й є ще,позитивні, Деякі моменти. Зосталися у державі Одні екскременти.
Прокидайтеся,”казли”! Не тремтіть із ляку, Рзсупонивши штани І прогнувшись раком..
Назнущались,досить з вас, Із дурного роду. Просинайтеся,раби! І беріть свободу!
Скільки будуть нам плювати, В очі і у морду? Скільки можна мордувати Україну горду?
Що ми за народ такий? Не звірі й не маври. Як свинота із хліва, Ніби динозаври.
Може,браття,нам і вдасться Прожити без муки, Тільки знайте,що біда Буде дітям й внукам!
Може нам і пощастить, В норах відсидітись. Та рабами все одно Будуть наші діти.
Не здобудуть діти волю, Не матимуть сили. І плюватимуть щодня, На наші могили.
Наші браття за Дніпром Нічого не чують. Схід і Південь за пархатих Знов проголосують.
Булькнуть вам гранчак спиртяги, Салом губи змажуть, Й напишете в бюлетенях Того, кого вкажуть.
Вже таке не раз бувало – Схід,як з переляку. Ми обрали патріотів, А ви – комуняків.
Вже таке не раз було, Віддаючи владу, Схід бандитів обирав У Верховну раду.
А тепер ми разом вами Допалюєм свічку, Запиваючи водою І жуючи січку.
Всі образи й негаразди Треба нам забути. Лях і німець перестали Ворогами бути!
Ви чого нас боїтесь? Браття наші з Сходу. В наших жилах кров одна, Ми одного роду.
Три століття нас усіх Били й розпинали. Турки,ляхи,москалі… Аж тепер з”єднались.
То давайте,гнидів панських, Наче жаб розчавим. Як раніше ми тремтіли, Їх трястись заставим!
Щоби нам,козацьким дітям, Не набити гулю, Необхідно олігархам Показати дулю.
Нам не треба журавля, Не хочем синиці, Бо достатньо нас дурили Ярмулки й спідниці.
Діток наших обікравши, Мільярдер "ридає”. Ще не виросли.Вже очі Злидень виїдає.
На виборах не купуйтесь Гранчаком по вінця. Схід і Захід,Північ, Південь - Хочуть українця !
АНАТОЛЬ БІДЗЮРА М.НОВОВОЛИНСЬК ВОЛИНЬ, УКРАЇНА О9.О6. 2ОО9 р.
